1. Не очікуй, щоб твоя дитина буде такою, як Ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плату за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон вдячності.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоби на схилі літ не їсти гіркий хліб. Адже що посієш – те й зійде.
4. Не стався до її проблеми зверхньо. Життя дано кожному по силі, і, будь певен, дитині воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, і більше, оскільки в неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Нe муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай – для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитина – це не тиран, який захоплює все твоє життя, не лише плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток у і ній творчого вогню. Це розкута любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.
9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, аби робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, нещасливою, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, тому що дитина це свято, яке поки з тобою.
Немає коментарів:
Дописати коментар