21 лютого - Міжнародний день рідної мови

«Мова народу – найбільший національний скарб»
                                                                                                    О. Гончар

21 лютого представники всіх націй і народностей відзначають     Міжнародний День рідної мови. У кожного народу є своя мова, і вона для нього – найрідніша. А для нас  найдорожчою  є наша поетична, пісенна, щира, добра і натхненна українська мова.  З нагоди  цієї дати в бібліотеці підготовлена книжкова виставка «Мова - найбільший скарб нації», яка знайомить з походженням української мови, з творами чудових українських  письменників, словниками.

Скорботний календар української мови.

1720 р.  – указ Петра I про заборону книгодрукування українською мовою.

1769 р. – видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

1775 р. – зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи          при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. – закрито українські недільні школи.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про забо­рону видання книжок українською мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра II про за­борону друкування нот українських пісень.

1884 р. –  закрито всі українські театри.

1908 р. – вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

1914 р. – російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення української мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

1991 р. – прийнята державна програма реалізації укра­їнської мови     та мов національних меншин до 2000 року.

Вірші про мову.

Слово.

Слово-словечко, ріднеє слово,

Мова вкраїнська, рідная мово,

Вами пишаюсь, горда я вами:

Мовою рідною, чудо-словами.

Слово-словечко, біль і розрада,

Тиха молитва літнього саду.

Краплі дощу, що живить природу,

Гордість держави, багатство народу,  

Слово-словечко, щирість і мужність,

Юна безжурність і сивая мудрість.

Вічне натхнення, вічна наснага,

Захоплення, подив, пошана й повага.

  

Чую мову свою.

I у ріднім краю

Й на далекій чужині

Чую мову свою

Мову неньки-Вкраїни.

I у шепоті листу,

I у грюканні грому,

I у сонця світанні,

В зорепаді нічному.

Вона сниться мені,

Нею марю щоденно,

Мова наша святкова

Й одночасно буденна.

Нею дихаю я,

I співаю, і мрію.

Вона — сподівання

На добро і надію.

 Мову треба вчити.

Мову треба вчити,

Мову треба знати,

Ясно й зрозуміло

Треба розмовляти.

Не кривить душею,

Мови не цуратись,

А разом із нею

Долею пишатись.

Ми ж бо — українці,

Мова в нас співуча,

Як роса на сонці,

Мов сльоза пекуча.

Ми ж бо свого роду

Сьогодення світле.

Збережімо мову,

Чисту і привітну!

Мову треба вчити,

Мову треба знати,

Бо вона священна,

Як мир, хліб і мати!

Розкажи мені, мово.

Розкажи мені, мово,

Свою казну чарівну

Дуже древню, забуту,

Та все ж милу і рідну.

Мово рідна моя,

Таємницю повідай,

Що в віках береглася

Моїм прадідом-дідом.

Моя мовонько мила,

Серед чистого паля

Заспівай мені пісню

Про щасливую долю.

Мово, ясно світи,

Дай наснаги й терпіння

Таїну ту нести

У нові покоління.

Де народилася мова?

Де мова народилась

Ніхто того не знає,

Хоч всяк її шанує,

Хоч всяк її вивчає.

Чи в полі просто неба,

А чи біля криниці,

Ніхто не розгадає

Тієї таємниці,

А може над хмарками

У небесній сині,

Чи в гаю зеленому  

На дубі чи калині...

На кущику любистковім  

Біля твоєї хати,

Загадку тую дивную

Не можем відгадати.

Де мова народилась,

То там вона й згодилась,

Щоб ми її вивчали,

Щоб нею ми гордились.

      Мова навчає

    У лузі над квітами

    Знову бджілка літає,

    А мова вкраїнськая

    Усіх нас навчає.

    Щоб ми всі у дружбі

    I мирі зростали,

    Народ щоб любили,

    Батьків шанували.

    Завжди щоб пишалися

    Слів зорепадом,

    Гостей щоб стрічали

    Щиро і радо.

      Мова-співанка.

   Лине пісня на святі,

   Всіх чарує красою.

   Наша мова-співанка,

   Умита росою.

   Лебединая вірність,

   Материнськая ніжність.

   I вишневого цвіту

   Тремтлива манірність.

   Присмак гірко-солоний

   Уночі терен-плоду.

   На щасливе майбутнє

   Сподівання народу.

   Лине пісня на святі,

   Вільно дихають люди.

   Наша мова-співанка —

   Незбагненнеє чудо!

   Не мовчи, моя мово.

   Не мовчи, моя мово,

   Заспівай, зачаруй.

   Закохай в рідне слово

   Чи зганьби й затавруй.

   Говори, моя мово,

   Хай почує весь світ

   Те Шевченкове слово,

   Кобзаря заповіт.

   Закликай, моя мово,

   I зови за собою.

   Нерозлучні ми, мово,

   У віках із тобою.

   Процвітай, моя мово,

   Пригощай нас плодами,

   Розсівай диво-зерно —

   Рідне слово між нами.

Друзі! Вітаю вас із Міжнародним днем рідної мови. Не забувайте свого коріння, плекайте рідне слово, і нехай вам сняться сни українською мовою!