205-річчя з дня народження Тараса Шевченка

Світ ним би пишався, але він наш!

“Щовесни, коли тануть сніги 

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка”.

Його творчість та нескорений образ борця протягом століть надихають українських патріотів на боротьбу за майбутнє країни. 

Цього року святкують 205-у річницю від дня його народження (9 березня 1814 р).

Майбутній Кобзар народився в родині кріпаків, у селі Моринці (сучасна Черкаська область). Дитина рано осиротіла.

Але попри нестатки та безправ'я, хлопчик все ж навчився грамоти у місцевого дяка. У 14 років Тараса Шевченка взяли прислужником-козачком до двору поміщика Енгельгардта.

З ним юнак переїхав спочатку до Вільно, а потім і до Петербурга. У 1832 році Шевченка віддали на навчання до художника Василя Ширяєва, де він знайомиться зі цвітом петербурзької інтелігенції.

Вже за кілька років художник Карл Брюллов та впливовий при царському дворі поет Василь Жуковський вирішують викупити талановитого українця з кріпацтва.

Власник кріпака Шевченка Павло Енгельгардт запросив за нього величезні на той час гроші – 2500 карбованців.

Аби дістати необхідну суму, Брюллов намалював портрет Жуковського. Картину розіграли на аукціоні, участь у якому взяла імператорська сім'я.

Здобувши волю, Шевченко вступає до Петербурзької академії мистецтв, де продовжує навчатися живопису у Брюллова.

Паралельно Тарас знайомиться з класикою світової літератури, історією та філософією. А крім того, вливається до кола столичної богеми.

Завдяки підтримці друзів, Шевченко реалізує себе як поет. У 1840 році виходить його перша поетична збірка українською мовою «Кобзар».

Петербурзька публіка критикує Шевченка за те, що він пише «мужицькою мовою», але в Україні його творчість набуває колосальної значущості.

В 1843-1845 роках Шевченко подорожує Україною на правах вільної людини. Побачене глибоко вплинуло на нього - поет стає переконаним противником російського імперіалізму.

У 1846 році Шевченко переселився до Києва та вступив до Кирило-Мефодіївського братства - таємної антирежимної організації, яка ставила за мету відродження українського визвольного руху. У 1847 році «братчиків» заарештували, не уникнув арешту і Шевченко.

Тараса засудили до служби рядовим в окремому Оренбурзькому корпусі з забороною писати та малювати. У 1850 Шевченка помістили в Новопетровський береговий форт (сучасний Казахстан), де він служив сім років.

Звільнили поета лише за 2 роки після смерті імператора Миколи I, з забороною постійно проживати в Україні.

Десятирічне заслання, муштра й несприятливий клімат підірвали здоров'я Шевченка. 10 березня 1861 року він помер у Петербурзі.

У світі було багато геніальних поетів, митців, політичних діячів. На жаль, не всі вони були порядними людьми. Шевченко - людина, яка завжди залишалася вірною собі.

"Караюсь, мучуся, але не каюсь..." - так написав він в одному з листів. Це його стійка, вистраждана життєва позиція.

Але Шевченко - не шаблонний. Він - не просто борець за волю та геніальний мислитель, поет та прозаїк, живописець, філософ та просвітитель, пророк української нації. Він, насамперед, живий і справжній, сповнений пристрастей, примарних надій і гірких розчарувань.

Осягнути глибину особистості Тараса непросто хоча б тому, що в його постаті поєднана величезна кількість іпостасей, його таланти - воістину незмірні, а короткий життєвий шлях - короткий лише за кількістю років, але напрочуд продуктивний, якщо його міряти діями і вчинками. Він завше ішов попереду свого часу. Він і зараз - попереду...

Можливо, у 205-у річницю з дня народження Кобзаря, варто взяти в руки його твори й неквапом, вдумливо прочитати. Передусім, поезію «І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Адже вона писалася саме для нас.